Філософія поза межами аудиторії: метамодерн, цифрова культура та пошук справжнього «Я»

15 листопада 2026 року кафедра філософських, політичних і психологічних студій Черкаського державного технологічного університету продовжила традицію відкритого філософського діалогу з громадою міста. У мистецькому просторі Morris Space відбулася чергова лекція доцента кафедри Павла Кретова в межах третього циклу просвітницького проєкту «Зустрічі з філософією».

Темою зустрічі стала «Просто метамодерн, або vanitas vanitatis ескапізму цифрової культури» – інтелектуальна розмова про світоглядні трансформації сучасної людини, пошук нових сенсів і можливості збереження власної автентичності в умовах цифрової доби.

До філософського діалогу долучилися представники академічної, мистецької, громадянської та бізнесової спільнот, студенти, аспіранти, містяни й гості Черкас.

У центрі уваги опинився метамодерн як особлива світоглядна парадигма, що формується на перетині модерністського прагнення до сенсів і постмодерної іронії та деконструкції. Відтак предметом обговорення стали феномен нової щирості, постіронія, прагматичний романтизм та пошук автентичного людського досвіду в культурі ХХІ століття.

Особливу увагу лектор приділив кільком взаємопов’язаним проблемним напрямам:

  • Іронія і смерть щирості: від постмодерну до постіронії.

Постіронічні констеляції: Постмодернізм приніс іронію, тотальну деконструкцію та зневіру у великих нарративах. Але як жити в світі, де все є лише жартом чи текстовою грою? Метамодерн постає як структура відчуття, що коливається між постмодерним цинізмом та модерним ентузіазмом. Що означає «коливання» (oscillation) між щирістю та іронією? Чому цифрова доба відкидає від постмодерну деконструкцію і потребує «нової щирості» (New Sincerity)?

  • Філософія метамодерну: онтологія та епістемологія метаксису.

Постіронічні констеляції: що сталося з рефлексією людини ХХІ століття? Чому острах метафізики набуває радикальних форм спротиву, а культурний інфантилізм культивує нонантропоцентричні цінності?

  • Естетика та нова чутливість метамодерну. Мистецтво та соціальні дискурси.

Постіронічні констеляції: Як гібридні форми мистецтва поєднують наївність та іронію, створюючи простір для глибокого емоційного резонансу? Що взагалі означає нова чутливість – відкритість до неважливого щодо виживання? Чому сучасна людина водночас знає, що все марно, і при цьому відчайдушно прагне вірити у справжнє?

  • Світогляд метамодерну: прагматичний романтизм епохи невизначеності.

Постіронічні констеляції: Що таке «захисна наївність» і як вірити в сенси, знаючи про їхню крихкість перед обличчям глобальних криз? Як стати наївним інфантилом що «думкою багатіє», чи втілити архетипи дитини та мудреця водночас?

  • Цифровий ескапізм та мужність бути собою. Людина на межі цифрових репрезентацій та тілесного досвіду.

Постіронічні констеляції: Чому віртуальні світи та алгоритми ведуть до екзистенційної самотності, і як зробити крок назад до автентичного реального життя, чи вбік до homo digitalis? Де межа між цифровим симулякром і живим екзистенційним досвідом? Чому справжнє «Я» народжується лише тоді, коли ми вимикаємо екрани й наважуємося на прямий, незахищений погляд у вічі реальності?

Важливою особливістю зустрічі стало поєднання філософської рефлексії з мистецьким контекстом. Використання аудіо- та відеоматеріалів, звернення до малярської й поетичної традицій України та світу дали змогу розглянути метамодерн не лише як теоретичну концепцію, а і як особливу структуру сучасного культурного досвіду.

Жваве обговорення засвідчило актуальність порушених питань для різних поколінь і професійних спільнот. Учасники мали змогу осмислити суперечності цифрової культури, співвідношення віртуального й реального, індивідуального та колективного, іронічного й щирого у світосприйнятті сучасної людини.

Кафедра ФППС висловлює щиру вдячність Марині Дяченко, культуртрегерці та меценатці проєкту, за підтримку інтелектуальних і мистецьких ініціатив, а також Асі Козіній, знаній мисткині й артдиректорці проєкту, за створення простору, у якому філософія та мистецтво стають основою змістовного діалогу.

Окрема подяка Віктору Олексенку, заслуженому художнику України, за участь у зустрічі та фаховий мистецький погляд на обговорювану проблематику.

Вдячні аспірантам і студентам кафедри ФППС ЧДТУ за активність, змістовні запитання та вдумливу аналітику, зокрема Давиду Нечку, а також усім гостям і представникам академічної, мистецької, громадянської та підприємницької спільнот, які долучилися до зустрічі.

Такі події вкотре підтверджують: філософія не обмежується університетськими аудиторіями. Вона живе там, де люди готові ставити складні запитання, дискутувати, сумніватися, шукати сенси та осмислювати виклики сучасності.

Morris Space і spirit of the academy ЧДТУ – це простір зустрічі університетської інтелектуальної традиції з живим культурним середовищем міста.

Попереду – нові зустрічі, лекції та дискусії в межах проєкту «Філософська кав’ярня» та інших філософських ініціатив кафедри.